«М’ясні штурми» та півтонні бомби: як Росія намагається знищити Авдіївку
На вулиці порожньо, лише смугастий кіт діловито крокує серед уламків будинків та скла: на звуки йому геть байдуже, звик. Та незалюдненість ця оманлива. Тут стоять українські військові, тут досі лишаються цивільні жителі.
Це – Авдіївка, місто під окупованим Донецьком і одна з найгарячіших точок на фронті. Як живе та тримається місто, яке щодня атакують війська РФ – у репортажі Радіо Свобода.
«Страшно, коли людей вбивають»
Війська РФ місяць у місяць цілодобово обстрілюють Авдіївку – вільне місто лише в кількох кілометрах від захопленого Донецька. Після кількамісячної окупації гібридними військами РФ у 2014-му Авдіївка постійно потерпала від обстрілів. Місто відновлювали, реконструювали, латали, там вирувало життя. Тепер від нього майже нічого і нікого не лишилось.
Після початку повномасштабного вторгнення війська РФ почали потужно атакувати Авдіївку. А останнім часом – ще й залучати авіацію. Щоденно місто вибухає від «Градів», артилерії та авіабомб. Але українські військові тримають місто.
В Авдіївці розбита майже кожна будівля. Фото: 10 березня 2023 року
«На мою думку, авіацію використовують для того, щоб зруйнувати місто, щоб просто стерти його з лиця землі. Вони працюють ФАБами – це фронтові авіабомби, які нищать, руйнують будівлі, заводи, людей, на жаль», – каже нам військовий Сергій.
«Це взагалі безглуздо. Ви самі можете чути, що зараз відбувається. Навіщо це робити, я досі не можу зрозуміти», – додає військовий.
В Авдіївці немає води, тепла, газу та світла. Лікарі, комунальники, місцева влада виїхали. Але тут досі лишаються мирні мешканці. Хтось живе у своїй зруйнованій квартирі, хтось просто в підвалі. У кожного свої причини, але один на всіх – страх.
«Стріляють всі, і ті, і ті. Туди-назад летить, кожен день», – каже нам місцева жителька Ольга, яку зустрічаємо дорогою.
На питання, чи не страшно таких умовах, спочатку відповідає – вже звикли. Та потім додає: «Страшно, коли людей вбивають, бачиш лежачих».
Ольга розповідає, що в місті працює один магазин. Продукти привозять і волонтери. Сама вона покинула свою квартиру і пішла жити у приватний сектор – там є пічка. А дехто, ділиться жінка, продовжує жити в квартирі, обігрівається звичайними свічками.
«Скучаємо за родичами за всіма. Не розуміємо, чому ми не могли раніше проїхати. Раніше якось чоловік їздив, в Ясинувату (місто окуповано РФ з осені 2014 року – ред.) і туди їздив, на машині. Там потрібно було на пропускному пункті довго стояти, ось я не їздила. На могили до родичів хочу з’їздити, до мами, до тата, – на цих словах жінка вже не може стримати сліз. – І в Донецьк хочеться».
На іншій вулиці бачимо чоловіка похилого віку. Йде, тяжко спираючись на два костилі, з рюкзаком і сумкою. Питаємо, чи є в нього родичі, чи не планує все-таки поїхати з міста.
«Я і не збирався… Куди я в такому стані поїду, комусь набридати. Ми переживемо. Вже зиму перезимували, а літо переживемо. Йдіть з богом, хлопці», – відповідає він і прямує до побитої багатоповерхівки.
Штурми – раз на кілька годин
Авдіївка нині є однією з найгарячіших точок на фронту – разом із Вугледаром, Соледаром, Часовим Яром, каже у розмові з нами командир спецпідрозділу, що обороняє місто.
«Ворог сконцентровує свої сили, щоб відсунути нас від підніжжя Донеччини. . Він нас хоче посунути, щоб виконати свої поставлені цілі із захоплення Донецької області», – пояснює військовий.
І додає, що Авдіївка для Росії важлива з тактичної точки зору. З окупованого Донецька сюди йде пряма залізнична гілка – а саме рейками противник звик найбільше послуговуватись для постачання резервів. До того ж місто розташоване на висоті.
«Щойно вони візьмуть цю висоту, для них відкривається дуже великий плацдарм для подальшого наступу», – зазначає командир спецпідрозділу.
Військовий зауважує, що загарбники змінили тактику. Раніше наступали «лише» 2-3 рази на день – на 2-3 БМП, з підтримкою танків, артилерії, мінометів.
«Зараз противник вніс корективи в свій наступ. Підійшли мобрезерви їхні, і вони використовують живу силу здебільшого. Вони наступають вдень і вночі. В основному, як кажуть, закидають м’ясом. Хвиля 10-15 людей, минає кілька годин, знову хвиля 10-15 людей. Лізуть безперестанку і намагаються захопити наші позиції», – каже командир спецпідрозділу.
Військовий Михайло найбільшою складністю в обороні Авдіївки називає безлімітність боєкомплекту у Росії.
«Нашим хлопцям досить важко планувати якісь операції, планувати якісь заходи. Якби були сили рівні, і хід війни змінився би досить таки швидко», – впевнений він.
Але Авдіївка стоїть. Cтела на в’їзді до міста досі у синьо-жовтих кольорах, а над нею майорять хоч і побиті війно та вітром, але українські стяги. День за днем, місяць за місяцем бійці ЗСУ відбивають атаки військ РФ. А поміж канонадою вже чутно дзвінке цвірінькання пташок. Весна.
Автори: Мар’ян Кушнір, Світлана Кузьменко
Джерело: Донбас.Реалії
"Замкнула проводка": у Росії спробували пояснити вибух у будівлі ФСБ у Ростові, росіяни не повірили
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
