Російська бомба вбила молодого хірурга на Харківщині: колеги розповіли про Владислава Титаренка
Докладніше про нього читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
До вторгнення працював у лікарні та поліклініці
Владислав Титаренко закінчив Харківський медичний університет. Тут його добре пам’ятають.
"Пам’ятаю Владислава ще студентом. Дуже розумний, впевнений, цілеспрямований, завжди підготовлений, у нього завжди були відповіді на всі запитання. Хороший фахівець і справжній Герой", – відгукнулася про нього викладачка вузу Наталія Гончарова.
Після закінчення навчання Владислав почав працювати хірургом у міській лікарні №25 у Харкові. Паралельно підробляв у поліклініці №9, вів прийоми пацієнтів двічі на тиждень. Щоправда, встиг тут опрацювати лише кілька місяців, до 24 лютого 2022 року.
"Коли почалося вторгнення, транспорт не працював, почалися обстріли, доводилося ховатися у підвалах. Тому Владислав уже не вів прийому, він робив операції у лікарні №25, це було основним його місцем роботи", – сказали нам у відділі кадрів медустанови.
Отримав повістку і вирушив до військкомату
У вівторок, 8 серпня, якраз прощалися з молодим лікарем, багато його колег були на похороні.
"Він пропрацював у нас приблизно три роки після ординатури. Сьогодні приходили пацієнти, які лікувалися у нього. Висловлювали співчуття, казали, що він був дуже хорошим лікарем. Він брав участь у всіх операціях, які ми тут проводили. І завжди успішно. Навіть якщо з Першого разу в нього щось не виходило, він все одно доводив справу до кінця», – розповідає його колежанка, лікарка-ординаторка Аліна Кузьменко.
Після повномасштабного вторгнення Владислав Титаренко отримав повістку від військкомату. Там його як медика направили до військового шпиталю на підготовку. А після цього він уже проводив операції там, куди його спрямують.
Останнім часом він був у Куп’янську, де й загинув. Медик ЗСУ Алла Бережна написала, що їй доводилося спілкуватися із цим лікарем: "Я протягом місяця з ним спілкувалася. Бог хірургії".
Дбав про брата і добре готував
Колежанка пригадує, що Владислав дуже добре готував. "Він завжди пригощав нас дуже смачними та незвичайними стравами. Готував скрізь: і вдома, і на роботі. Не знаю, де він навчився, але виходило це у нього дуже смачно", – каже Кузьменко.
У лікаря залишилася мама, дідусь та молодший брат, про якого він завжди дбав – водив його на тренування, на заняття. Дідусь дуже літній, з початком війни його перевезли із села до Харкова. Він дуже переживає загибель онука, рідні турбуються за його здоров’я.
Також залишилася дівчина, з якою Владислав давно мешкав у цивільному шлюбі, своїх дітей у нього не було.
Хитрий окупант вирішив прикинутися мертвим, але ЗСУ перевірили його гранатою
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
