Теорія розбитих вікон, або як не втратити державу
Якщо екстраполювати філософію відповідної теорії на сучасний світ, то рішення Президента РФ щодо визнання псевдоутворень в якості незалежних республік можна теж сприймати як черговий камінь у вікно світового співтовариства. Він уже не перший, в тому числі й для України. Адже були події 2014-го з анексією Криму й окупацією частини Донбасу. 2008-го такий же сценарій чекав Грузію. До того мала місце поява псевдоутворення у вигляді підтримуваного Кремлем Придністров’я. І хоча кожен із цих прецедентів має різну географію, часові рамки та дещо відмінні політичні обставини свого виникнення, однак всіх їх об’єднує одне. Це прагнення Росії завдяки подібним фейковим утворенням сформувати цілу регіональну вісь контрольованих тліючих загроз, з подальшим їх використанням в якості шантажу у власних геополітичних, економічних та внутріполітичних інтересах.
А тепер згадуємо теорію «розбитих вікон». Чи можливо б це було у випадку належної реакції в самому зародку цього параду «самопроголошених метастазів» і реального блокування практики руйнування Росією основ міжнародного права, світового порядку, національних суверенітетів і територіальної цілісності держав? Гадаю, що ні. Натомість, затягнуті роздуми, політика умиротворення, напівкроки і тактика вичікування привели до серйозної безпекової кризи. І не лише на сході Європи, але й у всьому геополітичному світопорядку.
Саме тому сьогодні замало засуджень, не вистачить просто закликів, чи розмов про запровадження серйозних санкцій. Потрібні реальні кроки, що зможуть зупинити безкарність, накласти табу на сприйняття геополітичного шантажу і нахабний цинізм в нехтуванні мирного співіснування держав.
Від світу, у вигляді жорстких «антивоєнних» санкцій, які будуть відчутними не просто персонально для Володимира Путіна, його оточення, російського офіцерського корпусу, причетного до планування вторгнення, російських олігархів, чи їхніх сімей, а для всього російського суспільства.
Перші ластівки сьогодні уже прозвучали від США, які запровадили санкції проти суверенного боргу Росії, двох банків і частини російських еліт, Британії та Європейського союзу, що теж оголосив санкції проти 27 фізичних та юридичних осіб, а також проти понад 350 депутатів російської Держдуми. Свою готовність підтримати санкційну мобілізацію світу підтримала Японія та ряд інших країн.
Але і цим не варто обмежуватись, бо до частини із озвучених санкцій Росія готова. Натомість маємо розуміти, що лише загроза внутрішньополітичної нестабільності і соціального невдоволення в середині РФ сьогодні може зупинити чинний кремлівський режим, якщо не відмовитись, то знизити градус агресії по відношенню до України. Тому цей список варто доповнювати послідовними технологічними санкціями, доларовою блокадою і персональними санкціями проти самого Володимира Путіна. І не пост фактум, а на випередження, бо стратегічно санкційна політика має перейти з режиму стримування, в інструмент колективної оборони всього цивілізованого світу.
Не менш важливо поставити крапку й у політиці імітації боротьби з Путіним. Один з перших кроків зробила сьогодні Німеччина, коли Канцлер Олаф Шольц заявив про зупинку сертифікації проєкту Північний потік – 2. І хоча в самій Європі і РФ уже не раз заявляли про сценарій його запуску без процедури сертифікації, важливо розуміти, що оголошене Шольцом рішення політичне і може бути змінене виключно в двох випадках – після зниження градусу ескалації, або через диверсії і спровоковані перебої в роботі української ГТС, які РФ також може використати по відношенню до Європи, змушуючи переглянути своє рішення. Разом з тим, в ЄС залишається ще чимало політиків і країн, які продовжують імітувати стримування російської агресії. Саме тому, європейське співтовариство повинно остаточно позбавитись від ілюзій спотвореної реальності, яку продукує РФ з допомогою подібних еліт, в тому числі, вивівши на якісно новий рівень боротьбу з політичною корупцією та залежністю від російських грошей частини власного політикуму.
І найважливіше, про Україну. Як би цинічно це не звучало, але останні події – це ще один шанс для нас стати сучасною державою, здатною співіснувати з таким сусідом як Росія. В першу чергу, через ефективну систему стримуючої оборони країни, що включатиме насичення вітчизняного ОПК новим технологічним арсеналом озброєнь власного виробництва, забезпечення навчань цивільного населення з тактичної медицини, вогневої підготовки, військової топографії, переоснащення та доукомплектування інфраструктури бомбосховищ. Пріоритетність НАТО залишиться незмінною, але локально зараз власну безпекову компоненту куди більш ефективно країна здатна буде реалізувати на базі двосторонніх угод.
Тут же надзвичайно важливою буде й економічна складова. Адже економічно сильна і прогресивна Україна – це ще один фактор стримування агресора. Пряме вторгнення російський військ до України однозначно вплине на скорочення торговельного обороту з РФ, інвестиційні потоки, які важко буде компенсувати самим. Тому нині важливо вести консультації із партнерами не лише про питання фінансової підтримки, дешевих кредитів і стабілізаційні фонди, але й розширення можливостей українського бізнесу на європейських та світових ринках в якості компенсуючої складової подібних втрат. Незмінним залишається й потреба в загальному посиленні технологічності і цифровізації національного ВВП. Крім того, варто ставити питання про реструктуризацію частини зовнішніх боргів України, але з прицілим на те, що частина вивільнених коштів буде спрямовано на зміцнення та розвиток української армії.
Із кроків так би мовити «на вчора», потрібно розірвати дипломатичні відносини з РФ, запровадити правовий режим воєнного стану, бо це не право, а вимога закону. З іншого, додам до цього списку вимогу часу вийти з Мінських угод, розкрити російську агентуру у вищих ешелонах української влади, прийняти закон про колабораціонізм, ввести візовий режим з РФ й забезпечити послідовний контрнаступ на інформаційному фронті проти агресора.
Та найголовніше при цьому розуміти, що в містичному світосприйнятті Володимира Путіна Україна відсутня, як держава, а тому незалежно від розвитку подій в найближчі дні, РФ буде й надалі використовувати весь арсенал гібридних засобів на її руйнацію. В тому числі, через шантаж, завдяки намаганням розхитувати ситуацію в середині країни: соціально, політично, економічно. Тому як ніколи важлива єдність політичних еліт і долучення до вироблення оперативних реакцій на події, що відбуваються, компетентних державників: політиків, дипломатів, військових, стратегів, бізнесу, капіталів і, звичайно ж, спеціалістів з комунікації. Але виключно з числа тих, хто не стане тримати в голові політичне завтра, а буде думати про збереження держави сьогодні. Відверто, прагматично і свідомо захищаючи виключний національний інтерес.
Автор: Володимир Гавриш, засновник юридичної компанії «Гавриш»
Кулеба исключает особый статус для Донбасса на условиях России
Читайте більше новин по темі:
Распечатать
